Що таке Цифрове телебачення?

З розвитком світової науки, технологічний процес не стоїть на місці. Кожного дня з'являються не тільки новинки серед комп'ютерів, стільникових телефонів чи авто, але також і у сфері послуг. Цифрове телебачення і є такою послугою.

Цифрове́ телеба́чення (від англ. Digital Television, DTV) — галузь телевізійної техніки, в якій передача, обробка та зберігання телевізійного сигналу відбувається у цифровій формі. Передаючи iнформацiю про картинку та звук в байтах, провайдер цифрового телебачення може передавати набагато бiльше iнформацiї, нiж це можливо при використаннi аналогової технологiї сьогоднi.

Згідно підписаної в Женеві угоди в 2006 році телевізійні станції по всій країні повинні перейти від старого методу передачі ТБ сигналу, відомого як аналоговий, до цифрового телебачення до 2015 року. Цифрове телебачення являється новим інноваційним типом технології передачі сигналу, який дозволяє підвищити якість зображення та звуку, кількість каналів, і навіть транслювати сигнал високої чiткостi (HDTV).

DVB (Проект “Цифрове телевізійне мовлення”) – це промисловий консорціум, що складається з більш, ніж 270 мовників, виробників, мережевих операторів, розробників програмного забезпечення, органів управління в більш, ніж 35 країнах, спрямований на розробку глобальних стандартів надання всесвітнього цифрового телебачення і доступу до даних.

Існує 4 стандарти цифорвого телебачення DVB: DVB-S (satellite – супутник) поширення цифрового ТБ сигналу через супутник; DVB-C (cable — кабель) поширення цифрового ТБ сигналу по кабельних мережах (за даним стандартом працює ТРК “Діскавері”); DVB-T (terrestrial - ефір) поширення цифрового ТБ сигналу через ефір; DVB-H (handheld — налодонник) поширення цифрового ТБ сигналу на мобільний телефон. DVB вимагає використовувати пакети MPEG-2 в якості “транспортних контейнерів для даних” і критичної службової інформації DVB, яка оточує та ідентифікує ці пакети. Окрім систем телевізійного мовлення, методи та засоби цифрового телебачення лягли в основу сучасних систем відеозв'язку, до яких відносяться відеоконференції та відеотелефон. В кінці 1998 року був затверджений стандарт MPEG-4, який забезпечував передачу відео та звуку по вузькосмугових каналах передачі даних.

Технологія DTV дозволяє передавати програми з кінематографічною якістю зображення і CD-якістю звуку, а також, з рядом інших удосконалень. Технологія DTV може бути використана і для передачі великих об'ємів даних, доступ до яких можливий з допомогою комп'ютера чи телевізора. Є такі формати цифрового ТБ:

TV стандартного розширення SDTV — це базовий рівень з розширенням аналогового телебачення. Програми SDTV можуть іти в звичайному (4:3) чи широкому (16:9) форматі.

TV високого розширення - HDTV широкого формату (16:9) забезпечує найвище із всіх форматів телевізійного мовлення розширення і якість зображення. В поєднанні з цифровою технологією підвищення якості звучання, HDTV встановлює для телебачення нові стандарти якості і зображення звуку.