ТМ “Діскавері.Телебачення.Інтернет” — провайдер з понад 15-ти річним досвідом роботи на Прикарпатті. Об’єднуючи високотехнологічну базу, новітні технології доступу до мережі Інтернет і професійний досвід співробітників ТМ, провайдер є одним з найсучасніших і найнадійніших постачальників телекомунікаційних послуг широкого спектру.

Технологія PON

PON (Passive optical network) — технологія пасивних оптичних мереж. Розподілена мережа доступу PON, заснована на деревоподібній волоконно-кабельній архітектурі з пасивними оптичними розгалужувачими на вузлах, досить економічний спосіб забезпечити широкосмугову передачу інформації. При цьому архітектура PON володіє необхідною ефективністю нарощування і вузлів мережі, і пропускної здатності, залежно від справжніх та майбутніх потреб абонентів.

Основна ідея архітектури PON — використання лише одного модуля в OLT (optical line terminal) для передачі інформації безлічі абонентських пристроїв ONT (optical network terminal в термінології ITU-T), які називаються ONU (optical network unit в термінології IEEE) і прийому інформації від них. Число абонентських вузлів, підключених до одного модуля OLT, може бути настільки великим, наскільки дозволяє бюджет потужності і максимальна швидкість апаратури. Для передачі потоку інформації від OLT до ONT — прямого (низхідного) потоку, як правило, використовується довжина хвилі 1550 нм. Навпаки, потоки даних від різних абонентських вузлів у центральний вузол спільно утворюють зворотній (висхідний) потік, передаються на довжині хвилі 1310 нм. В OLT та ONT вбудовані мультиплексори WDM розділяють вихідні й вхідні потоки.
Прямий потік на рівні оптичних сигналів, є широкомовним. Кожен абонентський вузол ONT, зчитуючи адресні поля, виділяє з цього загального потоку призначену тільки йому частину інформації. Фактично, ми маємо справу з розподіленим демультиплексором. Всі абонентські вузли ONT ведуть передачу у зворотньому потоці на одній і тій же довжині хвилі, використовуючи концепцію множинного доступу з тимчасовим поділом TDMA (time division multiple access). Для того, щоб виключити можливість перетину сигналів від різних ONT, для кожного з них встановлюється свій індивідуальний розклад по передачі даних з урахуванням поправки на затримку, пов’язану з віддаленням даного ONT від OLT. Це завдання вирішує протокол TDMA MAC.

Переваги архітектури PON:

  • відсутність проміжних активних вузлів;
  • економія оптичних приймачів в центральному вузлі;
  • економія волокон;
  • легкість підключення нових абонентів та зручність обслуговування (підключення, відключення або вихід з ладу одного або декількох абонентських вузлів ніяк не позначається на роботі інших).

Технологія ETHERNET

Ethernet — базова технологія локальних обчислювальних (комп’ютерних) мереж з комутацією пакетів, що використовує протокол CSMA/CD. Це найпоширеніший на сьогоднішній день стандарт локальних мереж. Загальна кількість мереж, які працюють по протоколі Ethernet у даний час оцінюється в 5 мільйонів, а кількість комп’ютерів з встановленими мережевими адаптерами Ethernet — у 50 мільйонів. Коли говорять Ethernet, то під цим, звичайно, розуміють кожен з варіантів цієї технології.

Цей протокол дозволяє в кожний момент часу лише один сеанс передачі в логічному сегменті мережі. При появі двох і більше сеансів передачі одночасно виникає колізія, яка фіксується станцією, що ініціює передачу. Станція аварійно зупиняє процес і очікує закінчення поточного сеансу передачі, а потім знову намагається повторити передачу. Ethernet-мережі функціонують на швидкостях 10Мбіт/с, Fast Ethernet — на швидкостях 100Мбіт/с, Gigabit Ethernet — на швидкостях 1000Мбіт/с, 10 Gigabit Ethernet — на швидкостях 10Гбіт/с. В кінці листопада 2006 року було прийняте рішення про початок розробок наступної версії стандарту з досягненням швидкості 100Гбіт/с (100 Gigabit Ethernet).

З самого початку Ethernet базувався на ідеї зв’язку комп’ютерів через єдиний коаксіальний кабель, який виконував роль транзитного середовища. Даний метод був дещо схожим на методи радіопередач (хоча й з суттєвими відмінностями, наприклад, те, що в кабелі значно легше виявити колізію, ніж в радіоефірі). З плином часу з відносно простої початкової специфікації Ethernet розвинувся у складну мережеву технологію, яка зараз використовується у більшості комп’ютерних систем. Щоб зменшити ціну та полегшити управління і виявлення помилок в мережі, коаксіальний кабель згодом був замінений зв’язками типу «точка-точка», що з’єднувалися між собою концентраторами/комутаторами (хабами/світчами). Своїм комерційним успіхом технологія Ethernet завдячує появі стандарту з використанням кабелю типу «вита пара» в якості транзитного середовища.

На фізичному рівні станції Ethernet спілкуються між собою за допомогою передачі одна одній пакетів – невеликих блоків даних, які відправляються та доставляються індивідуально. Кожна Ethernet-станція має свою власну 48-бітну MAC-адресу, яка використовується як кінцевий пункт або джерело для кожного пакету. Мережеві картки, як правило, не сприймають пакетів, що адресовані іншим Ethernet-станціям. Унікальна МАС-адреса є записаною в контролер кожної мережевої карти.

Незважаючи на серйозні зміни від 5-Мбітного товстого коаксіалу до 1-Гбітного оптоволоконного зв’язку типу «точка-точка», різні варіанти Ethernet на найнижчому рівні є майже однаковими з точки зору програміста і можуть бути легко з’єднані між собою за допомогою дешевого обладнання. Це є можливим, оскільки формат кадру лишається незмінним, не дивлячись на різні процедури доступу до мережі.

Технологія DOCSIS

DOCSIS (Data Over Cable Service Interface Specifications — Специфікація інтерфейсу служби передачі даних по кабелю) — стандарт передачі даних по телевізійному кабелю.

У 1998 р. на сесії робочої групи ITU в Женеві був схвалений стандарт J.112, що визначає методи передачі даних по мережах кабельного телебачення. Базуючись на основі стандартів ITU J.112 і J.83, консорціумом CableLabs, в співпраці з широким колом виробників устаткування, був розроблений єдиний міжнародний стандарт, відомий під назвою Data Over Cable Service Interface Specification (DOCSIS). Цей стандарт передбачає передачу даних абонентові у мережі кабельного телебачення з максимальною швидкістю до 42 Мбіт/с. (при ширині смуги пропускання 6 Мгц і використанні багатопозиційної амплітудної модуляції 256 QAM) і отримання даних від абонента з швидкістю до 10,24 Мбіт/с. Він покликаний змінити поширені раніше рішення на основі фірмових протоколів передачі даних і методів модуляції, несумісних один з одним і повинен гарантувати сумісність апаратури різних виробників.

Прийняті ITU документи містять також три застосування, що враховують специфічні особливості американського, європейського і японського ринків послуг CATV і поширені в цих регіонах стандарти (NTSC, PAL, SECAM).

Стандарт DOCSIS 1.1 додатково передбачає наявність спеціальних механізмів, що поліпшуючих підтримку IP-телефонії, зменшують затримки при передачі мови (наприклад, механізми фрагментації і збірки великих пакетів, організації віртуальних каналів і завдання пріоритетів).

DOCSIS має пряму підтримку протоколу IP з нефіксованою довжиною пакетів, на відміну від DVR-RC, який використовує АТМ Cell transport для передачі IP пакетів (тобто, IP пакет спочатку переводиться у формат АТМ, який потім передається по кабелю; на іншій стороні проводиться зворотний процес). Фіксований розмір АТМ пакетів не дозволяє працювати таким службам, як Voice over IP (передача голосової і відеоінформації) — недолік, якого позбавлений DOCSIS. До того ж, більшість IP пакетів трохи більше АТМ пакетів, тому для передачі одного IP пакету доводиться використовувати два АТМ пакети, що призводить до втрат в 30-50%, чим і обумовлена менша ефективність і продуктивність цього стандарту.